Для військовослужбовців ЗСУ – обстеження, консультації та лікування захворювань, що виникли внаслідок участі у бойових діях, ми надаємо безкоштовно.

Хочете отримати консультацію або записатися на прийом?

    Ми перетелефонуємо Вам найближчим часом!

    1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
    Loading...

    Статистика поширення цього офтальмологічного захворювання значно відрізняється залежно від раси – від 3,5% у європейців і до 70% у азіатів. Найімовірніше така закономірність викликана відмінностями в анатомічній будові повік. Ця хвороба очей має ще одну особливість. Незважаючи на те, що мейбоміт частіше зустрічається, рецидивує і загострюється у людей похилого віку і у тих, хто значний час проводить у місцях із сильним запиленням, але ускладнення він викликає у дітей.

    Що таке мейбоміт

    Мейбомієві залози називаються на честь лікаря, який вперше їх описав Генріха Мейбома. Він з’ясував, що ближче до зовнішнього краю, у верхніх повіках людини знаходиться 30-40, а в нижніх – 20-30 голокринних залоз. Більшість їх проток виходить на внутрішні частини повік. Мейбомієві залози постійно продукують схожий на олію, який містить близько 90 різних білків та ліпідів секрет. Його найтонша плівка запобігає випаровуванню та забрудненню слізної рідини, переливання її через край нижньої повіки. Мейбум-секрет захищає кон’юнктиву від тертя при морганні повік та вільні ділянки ока під час сну з погано зімкнутими повіками.

    Мейбоміт (meibomitis) – це гнійне запалення однієї або декількох мейбомієвих залоз, викликане закупоркою їх проток. Цю хворобу називають мейбомієвий або задній блефарит, внутрішній ячмінь.

    Причини мейбоміту

    Крім частинок пилу, які дряпають слизові очей і розриваючи слізну плівку вступають з деякими складовими секрету мейбомієвих залоз порушують його властивості, призводячи до закупорки проток, у списку причин розвитку мейбоміту є ще два пункти — це інфікування та бурхливий ріст кокової патогенної флори, в основному S. Epidermidermitis, та кліщами Залозниця вугрова (Демодекс). А ось факторів, які у сотні разів збільшують ризик запалення мейбомієвих залоз багато:

    • контакт повік із брудними руками;
    • порушення гігієни носіння та догляду за контактними лінзами;
    • прострочена або низької якості декоративна або доглядова косметика для повік та обличчя;
    • дисфункція мейбомієвих залоз із збільшеною продукцією секрету;
    • хронічний кон’юнктивіт;
    • переохолодження;
    • сильний емоційний стрес;
    • зниження імунітету через перенесення інфекційної хвороби;
    • зміна гормонального балансу під час пубертату, клімаксу.

    Крім того, мейбоміт – це частий супутник таких захворювань як: акне, розацеа, себорейний дерматит, гельмінтоз, цукровий діабет, хвороби щитовидної залози, хвороби ШКТ та гепатобіліарної системи, масивні ураження шийки матки.

    Симптоми мейбоміту

    Прояви мейбоміту можна виділити в 2 групи:

    1. Оптичні спотворення. Розмитість образів та затуманений зір після сну. Епізод нечіткого зору, які часто повторюються протягом дня, періодами по 20-40 хвилин – помутніння, спотворення контурів.
    2. Запальні ознаки:
      • почервоніння та набряк повіки, біль при торканні;
      • гіперемія проекції мейбомієвої залози;
      • свербіння, печіння, «пісок» в оці, світлобоязнь;
      • жовтувато-сірі скоринки застиглого секрету;
      • жовтуватий гнійничок на вивороті повіки.

    Гострий мейбоміт також може стати причиною підвищення температури тіла до 39 °С, збільшення привушних лімфовузлів, розвитку гнійного запалення тканин хряща та абсцесу повіки.

    Відмінності мейбоміту від ячменю

    Досить часто, через схожість симптомів і збіг деяких причин, мейбоміт називають внутрішнім ячменем (hordeulum internum). Проте різниця між цими очними хворобами є.

    ВідмінностіМейбоміт meibomitis hordeulum internumЯчмінь hordeulum
    Локалізація ураженняМейбомієві залозиСальні залози Цейсу
    Потові залози Молля
    Волосяний мішечок вії
    ВізуалізаціяЖовтий гнійничок на внутрішній частині повіки, але можливо і на внутрішній частині війчастого краю повікиЧервоний «мішок» з білим стрижнем, розташований на зовнішній частині війчастого краю повіки
    Швидкість та тривалість запального процесу до можливого прориву гнійникаПовільно, 7-14 днівШвидко, 3-4 дні

    Класифікація та стадії розвитку мейбоміту

    Класифікація діагнозу Мейбоміт варіативна:

    • за тривалістю та вираженістю течії – гострий і хронічний;
    • по локалізації – верхній і нижній (на верхній або нижній повіках), комбінований (на верхній і нижній повіці одного ока), одно- або двосторонній (на одному або обох очах);
    • за кількістю гнійників – одиночний і множинний.

    Найчастіше мейбоміт протікає в гострій формі, на одній верхній повіці, одиночний.

    При хронічному мейбоміті розтин гнійника не відбувається. Типові симптоми цієї форми – незначне почервоніння повіки, сильне потовщення та припухлість, блискучість і натягнутість шкіри, яскраво виражені свербіння і печіння, які не проходять. Можливе збільшення шийних, підщелепних та підборідних лімфовузлів з боку ураженого ока.

    Діагностика мейбоміту

    Досвідчений офтальмолог діагностує запалення мейбомієвих залоз візуально, за допомогою біомікроскопічного огляду під щілинною лампою, і ставлячи питання про те, як розвивалося запалення. Крім опитування та огляду лікар-окуліст обов’язково виконає діагностичний стандарт — візометрію, тонометрію внутрішньоочного тиску та офтальмоскопію очного дна.

    Однак для уточнення першопричини виникнення мейбоміту та визначення збудника, а значить для призначення не симптоматичного, а адекватного та ефективного лікування, лікарю знадобляться результати наступних досліджень:

    • інтерферометрія (тест Ширмера);
    • бакпосів очних виділень, антибіотикограма;
    • ПЛР на визначення вірусів;
    • аналіз на Демодекс;
    • аналіз калу на яйця гельмінтів.

    Літнім і людям із зайвою вагою буде запропоновано перевірити кров та сечу на цукор.

    Записаться к офтальмологу:

      Лікування мейбоміту

      Консервативна терапія запалення мейбомієвих залоз залежить від форми перебігу захворювання та збудника:

      • при бактеріальній природі походження–- фторхінолони 3-го покоління, азитроміцин, метронідазол, доксициклін, фузидова кислота, гентаміцин С, Бетаметазон + гентаміцин;
      • при ураженні залозницею вугровою – протипаразитарний засіб та препарат на основі чайного дерева LipiFlow, а при приєднанні бактеріальної інфекції + антибіотики, перераховані вище;
      • при грибковому інфікуванні – антигрибкові мазі або краплі.

      Незалежно від першопричини мейбоміту, для зняття скоринок засохлого секрету, повіки ураженого ока 2-3 рази на день обробляються дезінфікуючим розчином, наприклад, хлоргексидином. Місце прориву гнійника припікають медичним спиртом або діамантовим зеленим. У меню слід включити препарат з Омега-3, та виключити продукти та страви з великою кількістю швидких вуглеводів.

      Вранці та вдень обидва ока закапують гелеподібними формами крапель, що стабілізують слізну плівку або «звичайним» альбуцидом, а на ніч у уражене око закладають тетрациклінову або ртутну очну мазь (1 %). Користуватися «штучними сльозами» при запаленні мейбомієвих залоз не можна.

      Щоб уникнути повторного інфікування перед виходом на вулицю, уражене око закривається марлевою пов’язкою. Видавлювати гнійник мейбоміту чи ячменю категорично заборонено! Ця маніпуляція в нестерильних умовах і без належного медикаментозного супроводу може закінчитися флегмоною орбіти очної ямки, менінгітом, тромбозом кавернозного синуса мозку.

      При малій ефективності медикаментозної терапії та у разі бактеріальної природи мейбоміту, для прискорення дозрівання та прориву мейбомієвого гнійника, офтальмолог може призначити сухе тепло 35–37 °С, УВЧ, магнітотерапію, гелій-неонову стимуляцію лазером, IPL-стимуляцію.

      У разі утворення при мейбоміті грануляції, абсцесу або гнійного запалення тканин хряща повіки, необхідно невідкладне хірургічне втручання з подальшим курсом медикаментозного лікування.

      При частих рецидивах мейбоміту призначають:

      • середземноморську дієту зі збільшеною кількістю морепродуктів, горіхів, часнику, пряної зелені, солодкого перцю, яблук, цитрусових, міцного чаю, імбирного напою;
      • пивні дріжджі;
      • харчову добавку Омега-3;
      • аутогемотерапію.

      При діагнозі Хронічний мейбоміт, лікування, яке допомагає позбавитися хвороби – це особливий масаж повік скляним масажером і промивання мейбомієвих залоз через спеціальну канюлю. У київській офтальмологічній клініці ВІЗІОБУД можна пройти курс таких маніпуляцій.

      Ускладнення після мейбоміту

      Наслідки неадекватного та/або завчасно припиненого лікування, або ігнорування мейбоміту – це:

      • халязіон;
      • демодекоз;
      • хронічний кон’юнктивіт; кератокон’юнктивіт;
      • поверхнева точкова кератопатія;
      • сухий кератоксероз чи синдром сухості очей.

      Не виявлений мейбоміт перед офтальмологічною операцією з іншого приводу або лазерної корекції зору порушує очікуваний результат лікування і стає причиною виникнення багатьох дискомфортних офтальмологічних відчуттів, що знижують якість життя.

      Коли варто звертатися до офтальмолога

      По-перше, до лікаря потрібно йти, якщо осередок запалення – гнійничок на внутрішній частині повіки не прорвався на 10-14 день, а гранулюється.

      По-друге, невідкладної медичної допомоги вимагає ситуація, коли гнійник, що прорвався, не гоїться, а перетворюється на абсцес.

      По-третє, консультація окуліста потрібна, якщо загострення мейбоміту відбуваються частіше ніж 2-3 рази на рік.

      Профілактика мейбоміту

      Для профілактики запалення мейбомієвих залоз рекомендується:

      • виробити звичку регулярно масажувати повіки під час ранкових та вечірніх гігієнічних процедур, попередньо намиливши повіки дитячим шампунем;
      • ретельно доглядати контактні лінзи;
      • використовувати декоративну та доглядову косметику тільки гарної якості;
      • носити за необхідності захисні окуляри;
      • стежити за присутністю у раціоні харчування достатньої кількості продуктів багатих на Омега-3;
      • лікувати хвороби жіночої статевої сфери;
      • контролювати цукровий діабет та роботу щитовидної залози;
      • не плавати у забрудненій воді;
      • 1 раз на рік приймати протигельмінтний препарат.

      Головними заходами профілактики мейбоміту були і залишаються дотримання 3-х правил – не чіпати очі руками, користуватися лише своїм індивідуальним рушником і міняти наволочку подушки, на якій спите, 1 раз на 7-14 днів.

      Висновок

      Ігнорування лікування, неточне виконання лікарських призначень або закінчення лікування відразу ж після зникнення неприємних відчуттів при мейбоміті призведе до частих рецидивів або хронізації захворювання, які перешкоджатимуть веденню нормального способу життя та комфортному соціальному спілкуванню. Якщо вас, ваших дітей або близьких часто непокоїть запалення мейбомієвих залоз, звертайтеся. У київській офтальмологічній клініці ВІЗІОБУД вирішують будь-які проблеми зорового апарату.

      Операційний асистент головного лікаря к.м.н. Мельника Володимира Олексійовича

      Лікар-офтальмолог, рефракційний мікрохірург. Член Європейської асоціації катарактальних і рефракційних хірургів, Спілки українських офтальмохірургів. Автор наукових статей, тез.

      Іноземна мова: англійська (можливість консультації)

      Рекомендовані статті

      Офтальмолог, окуліст чи оптометрист —…

      Відновлення після хірургічного лікування катаракти

      Гострота зору: що вважається ідеальним…

      Неврит зорового нерва

      Поверхневе пошкодження рогівки ока

      Близорукість на одне око (Анізометропія)

      Розширені зіниці

      Хвороби очей – які бувають…

      Як прибрати синець під оком…

      Нічні лінзи – що це?…

      2 comments

      1. Дякую. Дуже гарна стаття. Мені поставили діагноз блефарит. Але завдяки цій інформації розумію, що це таки мейбоміт…

      2. Дякуємо за коментар, пані Наталія Іллівна!

      Додати коментар

      Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.