Хочете отримати консультацію або записатися на прийом?

    Ми зв'яжемося з Вами протягом 2 хвилин!

    Сітківка ока (лат. retina) являє собою тонку оболонку, яка складається з нервових клітин, що вистилає внутрішню поверхню очного яблука. Її функція – сприйняття і перетворення світла в електричні імпульси, які передаються для аналізу в головний мозок по зоровому нерву. Різні види загальних і системних захворювань, травми, а також вікові зміни можуть викликати патології цієї оболонки, серед яких є і дистрофія сітківки. Як і всі інші патології сітківки, це стан ігнорувати не можна, так як досить вірогідна повна втрата зору.

    Що таке дистрофія сітківки

    Ретина складається з 10 шарів мікроскопічної товщини. Кожен з них виконує свої функції в зоровому процесі сприйняття. Їх сукупна товщина складає всього лише 0,4 мм. Стоншування і руйнування цього загального шару, яке відбувається в результаті порушення (dys) його живлення (trophe), називають дистрофією сітківки.

    Причини розвитку дистрофії сітківки

    Першопричина стоншування сітківки – порушення кровопостачання, внаслідок якого відбуваються її дегенеративно-дистрофічні зміни. Призвести сітківку до дистрофії можуть різні, як одна, так і декілька причин:

    • старіння;
    • спадкова схильність;
    • короткозорість;
    • системний атеросклероз;
    • артеріальна гіпертензія;
    • цукровий діабет;
    • ожиріння;
    • хвороби очей запального характеру;
    • травми очей;
    • тривалий вплив прямих сонячних променів;
    • опік ультрафіолетом, лазером, зварюванням;
    • жорсткі дієти, нестача вітамінів;
    • часті емоційні потрясіння, стреси;
    • важкі отруєння;
    • куріння;
    • вагітність.

    Слід також зазначити, що дебют розвитку дистрофії сітківки у багатьох починається з перенесення вірусного захворювання. До речі, за статистикою, жінки страждають від цієї патології в 2 рази частіше за чоловіків.

    Image3

    Симптоми і ознаки дистрофії сітківки ока

    Залежно від різновиду і ступеня тяжкості патології симптоми можуть відрізнятися або навіть сходити нанівець протягом тривалого часу. Проте перерахуємо загальні характерні ознаки дистрофії сітківки, при виявленні яких треба йти до офтальмолога:

    • Темні плями, спалахи, блискавки та інші візуальні ефекти, що виникають в поле зору.
    • Втрата яскравості.
    • Зниження контрастності.
    • Спотворення обрисів, викривлення прямих ліній.
    • Брак світла.
    • Звуження поля зору.
    • Випадання букв, слів і цілих рядків під час письма/читання.
    • Втрата гостроти зору, як на ближніх, так і на далеких дистанціях.
    • Напівпрозора пляма в центрі поля зору, яке поступово збільшується в розмірах і стає непрозорою.
    • Постійно погіршується зір, що поступово позбавляє людину розрізняти обличчя людей і предмети.

    Різновиди

    Всі різновиди дегенерації сітківки прийнято групувати в 2 великі категорії – спадкові та набуті.

    Крім цього, в сітківці виділяють дві фізіологічні зони, які виконують різні функції – центральну та периферичну. Тому в залежності від локалізації стоншування розрізняють центральну та периферичну дистрофію сітківки ока.

    Центральна дистрофія сітківки

    Центральна область ретини на латині називається макула, тому цю дегенеративно-дистрофічну патологію прийнято називати макулярною або макулодистрофією (синонім – дегенерація жовтої плями). У макулі зосереджені фоторецептори – колбочки, які відповідають за якість сприйняття при яскравому освітленні, а також чіткість деталей і насиченість кольору. Колбочки також дозволяють чітко розрізняти дрібні предмети поблизу та на відстані.

    При макулодистрофії зір повністю не втрачається, так як залишається робочим периферичне (зверху, знизу, з боків) поле зору. Однак людина, у якої є проблеми з кровопостачанням макули, відчуває великі труднощі з орієнтацією, втрачає можливість читати та писати.

    Виділяють 2 основних види макулодистрофії:

    1. Сухі макулодистрофії. Складають 90% від всіх придбаних різновидів дистрофічних змін сітківки. Прогрес деградації відбувається плавно і повільно. Прогноз на купірування патології сприятливий, але слід вести здоровий спосіб життя, дотримуватися дієти і займатися профілактикою, так як патологія схильна до рецидивів.
    2. Вологі макулодистрофії. Є «продовженням» сухого різновиду. Швидко прогресують. Патологічні процеси мають незворотній характер. Прогноз несприятливий. Можливе відшарування сітківки та повна втрата зору.

    Найбільш часті причини виникнення центральних дистрофій сітківки – короткозорість, гіпертензія, атеросклероз, цукровий діабет, нервове виснаження, нікотинова (алкогольна, наркотична) інтоксикація. Згідно зі статистикою ВООЗ, найпоширенішим різновидом зорової дисфункції через дегенеративно-дистрофічні зміни сітківки є вікова макулодистрофія сітківки (ВМД).

    Image2

    Периферична дистрофія сітківки

    Якщо в центрі сітківки розташовані колбочки, то на її периферії знаходяться інші фоторецептори – палички. Вони відповідають за периферійний та нічний зір, сприйняття просторового обсягу і смарагдово-синю частину спектра.

    Якщо страждає кровообіг цієї частині ретини, то патологію називають периферичною дистрофією сітківки. Повна назва діагнозу: Периферична хоріоретинальна дистрофія/дегенерація, ПХРД (chorioretinal – відноситься до судинної оболонки і сітківки ока). Якщо під час обстеження буде виявлено, що патологічні процеси поширилися і на склоподібне (vitreum) тіло, то діагноз буде звучати так: Периферична вітреохоріоретинальна дистрофія, ПВХРД.

    І ПХРД, і ПВХРД, небезпечні тим, що протікають без симптомів і ознак до тих пір, поки не почнеться процес відшарування сітківки і втрати зору. Лише деякі скаржаться на фотопсію – поява «в очах» яскравих світлових ефектів, що нагадують іскри, спалахи, лінії блискавок, а також плаваючі темні точки, плями, шторки. В такому випадку треба терміново йти до лікаря, так як вони можуть бути ознакою близького відшарування. Відзначимо, що найбільш небезпечними для втрати зору вважаються форми ПВХРД – «грати» і «слід равлика».

    Діагностика дистрофії сітківки

    Діагностика макулодистрофії включає в себе:

    • візометрію – контроль гостроти зору;
    • периметрію -– оцінку поля зору;
    • тест Амслера;
    • тонометри – вимірювання внутрішньоочного тиску;
    • огляд рогівки;
    • огляд і фотографування очного дна.

    При необхідності лікар призначить проведення УЗД очей, електроретинографію, ФАГ (ангіографія сітківки з послідовним введенням флуоресцеїну натрію і індоціаніну зеленого) і ОКТ-ангіографію (оптичну когерентну томографію сітківки ока з функцією ангіографії).

    До речі, тест Амслера можна пройти самостійно. Він доступний в мережі інтернет.

    Діагностика периферичної дистрофії сітківки представляє складність. Визначення початкових стадій патології безпосередньо залежить від досвіду та сумлінної відповідальності лікаря-офтальмолога і наявності сучасного діагностичного обладнання.

    Головні первинні діагностичні заходи периферичної різновиди дистрофії:

    • периметрія – оцінка величини периферичних полів зору;
    • огляд країв ретини під 3-дзеркальною лінзою Гольдмана (або 4-дзеркальної лінзою Karickhoff) при максимально розширеній зіниці.

    У разі необхідності підтвердження діагнозу і/або для більш точного уявлення поточного стану лікар може призначити ФАГ, ОКТ-A, МРТ, біомікроскопію під щілинною лампою.

    Image4

    Лікування захворювання

    Яка буде надана допомога при дистрофії сітківки, це безпосередньо залежить від її різновиду.

    Записатися до офтальмолога:

      Лікування центральної дистрофії сітківки

      Початкову стадію макулодистрофії купірують за допомогою:

      1. Суху форму центральної дистрофії сітківки:
        • антиоксидантів;
        • вітамінів, мінералів (особливо цинку та селену);
        • добавок, що містять лютеїн, зеаксантин;
        • препаратів з витяжкою з ягід чорниці;
        • дієти на основі продуктів з низьким глікемічним індексом + збільшене споживання буряка, листових салатів, бобових, насіння льону і жирних сортів риби.
      1. Вологу форму центральної дистрофії сітківки:
        • лазерним баражем макули;
        • ін’єкціями в склоподібне тіло очного яблука стероїдів, інгібіторів VEGF, бевацизумабу;
        • фотодинамічної терапії (ФТД) з внутрішньовенним введенням вертепорфіну.

      Як при сухій, так і при вологій різновидах макулодистрофії рекомендовано кинути палити і обов’язково носити окуляри зі спеціальним захистом від УФ-променів.

      Тактика ведення пацієнтів з ПХРД і ПВХРД

      Лікування всіх різновидів периферичних дистрофій сітківки ліками, вітамінами, біологічно активними добавками, очними краплями та ін’єкціями визнано неефективним. На сьогоднішній момент єдиний дієвий спосіб, але не лікування, а профілактичного попередження відшарування сітківки – це її обмежувальна лазерна коагуляція. Але і вона не дає 100% гарантії, і пропонується до виконання людям з діагнозами ПВХРД за типом «грати» і «слід равлика» і проявами фотопсії і тим, у кого немає тривожних симптомів, але є супутні фактори ризику.

      На закінчення хочемо уточнити, що провести корекцію будь-якого з різновидів дистрофії сітківки за допомогою діоптричних лінз не вийде. Профілактикою дегенеративних процесів є ведення здорового способу життя та підтримання в нормі маси тіла, артеріального тиску, рівня глюкози в крові. А для виявлення і подальшого спостереження за виявленою патологією, призначення адекватного лікування або виконання обмежувальної лазерної коагуляції, слід проходити щорічний офтальмологічний огляд.

      Рекомендовані статті

      Поверхневе пошкодження рогівки ока

      Близорукість на одне око (Анізометропія)

      Розширені зіниці

      Хвороби очей – які бувають…

      Як прибрати синець під оком…

      Нічні лінзи – що це?…

      Мейбоміт – що це? Причини…

      Пігментний ретиніт – що це?…

      Мілії – що це? Причини…

      Дальтонізм – що це? Причини…