Високий очний тиск: що це таке, чим небезпечний та як його контролювати

(7 оцінок, середнє 3.43 з 5)

Завантаження...

Низький або підвищений очний тиск може свідчити про розвиток серйозних захворювань зору. При тривалому дискомфорті в очах рекомендуємо звернутися до офтальмолога!

Зміст:

• Різновиди порушення очного тиску
• Норма очного тиску
• Причини та симптоми підвищеного внутрішньоочного тиску
• Причини та ознаки зниженого очного тиску
• Як вимірювати очний тиск
• Хто потрапляє до зони ризику
• Як лікують порушення внутрішньоочного тиску
• Чи можна знизити очний тиск у домашніх умовах
• Що може бути рекомендовано як профілактика очної гіпертензії

Високий внутрішньоочний тиск – поширена офтальмологічна проблема, що розцінюється як фактор ризику розвитку глаукоми [1]. А що таке очний тиск взагалі? Всередині людського ока постійно виробляється та рухається водяниста волога. Ця внутрішньоочна рідина постійно омиває рогівку, кришталик та склоподібне тіло, живлячи їх, вимиваючи потенційні фактори пошкодження та покращуючи заломлення світла. Відтік водянистої вологи відбувається через складну «дренажну систему». Тиск водянистої вологи на структури ока називають очним тиском (синоніми: внутрішньоочний тиск, ВОТ, офтальмотонус). Як проявляється очний тиск, який відповідає нормі, які показники вважаються нормальними, як їх перевіряють, чому може підвищуватися чи знижуватися очний тиск, що робити, щоб нормалізувати його та уникнути ускладнень? Читайте далі.

Різновиди порушення очного тиску

Насамперед, розберемося, від чого залежить очний тиск. На внутрішньоочний тиск впливає співвідношення утвореної та виведеної водянистої вологи. Коли процеси секреції та відтоку внутрішньоочної рідини збалансовані, ВОТ у нормі. Якщо відзначається підвищений чи знижений тиск очей, причини криються в порушенні цього балансу. Очний тиск може відхилятись від норми в обидва боки, тому виділяють 2 основних види його порушень:

• гіпотонія очного яблука – це зниження внутрішньоочного тиску;
• офтальмогіпертензія це підвищення внутрішньоочного тиску понад 20 мм рт. ст.

Різновиди гіпотонії ока:

• хронічна, з поступовим розвитком, при цьому зір повільно падає, а атрофія тканин і структур ока може тривалий час залишатися непоміченою;
• гостра, зазвичай розвивається внаслідок проникаючої травми очних оболонок та надмірного відтоку внутрішньоочної рідини через пошкоджені ділянки;
• навмисна, внаслідок хірургічного втручання при антиглаукомних операціях. Хоча істинний очний тиск знижується до 6-7 мм рт. ст.(нижче норми), його зниження не призводить до зменшення, деформації, атрофії очного яблука, а сприяє збереженню зору.

Офтальмогіпертензія (високий очний тиск), в свою чергу, поділяється на численні різновиди за різними критеріями класифікації. Основні різновиди офтальмогіпертензії:

• симптоматична (вторинна) – підвищення ВОТ при різноманітних патологічних процесах (як офтальмологічних, так і не пов’язаних із зоровою системою), що спричиняють гіперпродукцію внутрішньоочної рідини або тимчасове порушення її відтоку;
• есенціальна (ідіопатична, первинна) – підвищення очного тиску внаслідок порушення балансу між продукцією та відтоком внутрішньоочної рідини, пов’язаного з віковими змінами в організмі. Зазвичай у літніх людей продукція внутрішньоочної рідини відповідає нормі або навіть знижена, а відтік утруднений.

За етіологією симптоматична офтальмогіпертензія поділяються на такі різновиди:

• увеальна [2] – наслідок запалення судинної оболонки ока;
• реактивна – поступове підвищення очного тиску протягом 2-6 годин після хірургічної операції або травми;
• стероїдна (медикаментозно індукована) – спричинена прийомом деяких медикаментозних препаратів, переважно глюкокортикоїдів [3, 4];
• токсична – наслідок отруєння токсичними речовинами;
• ендокринна – при порушеннях гормонального балансу;
• діенцефальна – при патологічних процесах у певних зонах головного мозку.

Залежно від характеру проявів (епізодичні, періодичні, постійні) виділяють такі різновиди високого внутрішньоочного тиску:

• транзиторний ВОТ – одноразові тимчасові епізоди підвищення;
• лабільний офтальмотонус – підвищення відбувається періодично та регулярно, але очний тиск повертається до норми;
• стабільний підвищений очний тиск: симптоми постійні.

Норма очного тиску

У різних джерелах можна знайти суперечливі відповіді на питання, якою є норма внутрішньоочного тиску. Це пояснюється тим, що офтальмологи розрізняють істинний та тонометричний очний тиск. Тонометричний ВОТ вимірюється методом апланаційної тонометрії (методи вимірювання докладно описані нижче), результати вимірювання залежать від пружних властивостей та товщини рогівки. Істинний ВОТ – це розрахунковий показник, окрім результатів тонометрії для розрахунку необхідні результати пахіметрії (вимірювання товщини рогівки).

Одиниця вимірювання показника ВОТ така сама, як і при вимірюванні тиску артеріальної крові — міліметри ртутного стовпа:

• для очного тиску нормою вважаються показники 10-20 мм рт. ст. (істинний) чи 15-25 (тонометричний);
• середні значення очного тиску – 15-16 мм рт. ст.;
• внутрішньоочний тиск >21 мм рт. ст. класифікується як підвищений;
• істинний очний тиск ≤ 8-7 мм рт. ст. або тонометричний <15 мм рт. ст. класифікується як гіпотонія.

Причини та симптоми підвищеного внутрішньоочного тиску

Можливі причини очного тиску вищого за норму:

• вікові порушення циркуляції водянистої вологи;
• захворювання очей, при яких утрудняється, блокується відтік внутрішньоочної рідини (первинна закритокутова глаукома та ще деякі форми глаукоми, катаракта, псевдоексфоліативний синдром, синдром дисперсії пігменту, синдром Краупа-Познера-Шлоссмана, увеїти, іридоцикліти, пухлини);
• травми очей [5]з аналогічними наслідками;
• хірургічні втручання – можлива закупорка дренажного каналу фрагментами кришталика, розвиток післяопераційної запальної реакції;
• артеріальна гіпертензія ІІІ ст.;
• цукровий діабет II типу з неконтрольованим рівнем глюкози у крові;
• ендокринна офтальмопатія при Базедовій хворобі (хворобі Грейвса), гіпотиреоз, синдром і хвороба Іценка-Кушинга [6];
• прийом деяких стероїдних препаратів [3], а також їх інтравітреальна ін’єкція [4] (введення у склоподібне тіло);
• хімічне отруєння;
• перевтома, стрес, перенапруження очей (для транзиторного та лабільного різновидів).

Ознаки підвищення очного тиску:

• швидка стомлюваність очей при роботі, яка потребує напруження зору;
• болі у ділянці надбрівних дуг та/або скронь;
• головний біль, що віддає в очі;
• біль в очах при погляді вгору;
• відчуття тиску в очах (розпирання);
• часті почервоніння білків;
• падіння гостроти зору;
• проблеми із зором при переході з яскраво освітлених місць в умови поганого освітлення;
• періодичний серпанок/туман в очах;
• нечіткий зір після пробудження, що приходить у норму через деякий час;

сяючі кола-ореоли навколо освітлювальних приладів або світлих предметів.

Причини та ознаки зниженого очного тиску

Офтальмотонус може бути зниженим, такий стан теж небезпечний (окрім навмисної гіпотонії ока після антиглаукомних операцій). Гостра гіпотонія вимагає негайної корекції, при поступовому зниженні очного тиску теж потрібне лікування, бо прогресування гіпотонії очного яблука може призвести до його атрофії та повної втрати зору. Зазвичай внутрішньоочна гіпотонія виникає при зниженні вироблення водянистої вологи або при нещасних випадках з порушенням цілісності очного яблука. Основні причини такого розладу:

• проникаючі поранення ока – 55,3%;
• контузії, що призводять до відшарування циліарного тіла від склери – 40,6%;
• скорочення продукції водянистої вологи внаслідок вікових змін циліарного тіла та м’яза;
• запалення циліарного тіла;
• первинне, вторинне або травматичне відшарування сітківки;
• утворення фістул (отворів) ока, найчастіше внаслідок мікротравм чи як ускладнення офтальмологічних операцій (перфорація склери при накладанні швів, порушення герметичності швів);
• гостре зневоднення на тлі інтоксикації, ниркової недостатності, при опіках тощо;
• системні захворювання, що супроводжуються зниженням артеріального, внутрішньочерепного тиску;
• діабетична, уремічна кома, колапс.

На розвиток гіпотонії ока можуть вказувати такі симптоми:

• мушки перед очима;
• надмірна втомлюваність при навантаженнях на зір;
• часті головні болі з локалізацією переважно в потилиці;
• прогресуюче зниження гостроти зору;
• дискомфорт при рухах очних яблук;
• при зниженні очного тиску внаслідок травми – інтенсивний больовий синдром;
• при запаленнях – почервоніння очей та надмірна сльозотеча;
• специфічний симптом очного тиску, що впав до критичних показників – деформація очного яблука, зменшення його розмірів (око ніби зсихається, зморщується).

Як вимірювати очний тиск

Якщо зір погіршився, все розпливається в очах, тиск може відхилятися від норми як у бік підвищення, так і зниження, не обов’язково ці симптоми пов’язані з порушеннями офтальмотонусу. Щоб виявити відхилення очного тиску від норми, потрібно звернутись до офтальмолога та провести його вимірювання. Важливо, щоб в момент вимірювання пацієнт був спокійним, розслабився. Це дозволить уникнути спотворення результатів (псевдогіпертензії ока) через стрес.

Очний тиск може вимірюватись контактним та безконтактним методом. Різновиди тонометрії:

• контактна (апланаційна) за Маклаковим – найдавніший метод, винайдений наприкінці 19 сторіччя. На око тисне циліндричний тягарець вагою 10 г, на контактну поверхню якого наноситься флуоресцентний барвник. ВОТ оцінюється за розмірами відбитка фарби (чим вище очний тиск, тим менше фарби переноситься на поверхню ока);
• апланаційна за Гольдманом, більш досконалий метод, відомий з 1954 р, вважається золотим стандартом апланаційної тонометрії в більшості країн. Метод також заснований на перенесенні флуоресцентного барвника з контактної поверхні на поверхню ока, але замість циліндрика використовується призма, а відбиток вивчається через світлофільтр за допомогою щілинної лампи;
• безконтактна (пневмотонометрія) ґрунтується на використанні «повітряного пострілу». Пневмотонометр генерує струмінь стисненого повітря з заданою силою тиску та спрямовує його на рогівку ока. Під тиском струменя повітря кривизна рогівки зменшується, чим нижче внутрішньоочний тиск, тим більше виражене її сплощення при впливі ззовні;
• найдосконаліші сучасні моделі пневмотонометрів оснащені вбудованим пахіметром, що вимірює товщину рогівки. Цей показник автоматично враховується при обчисленні істинного внутрішньоочного тиску.

Пацієнти з порушеннями офтальмотонусу часто цікавляться, як виміряти очний тиск в домашніх умовах. В останні роки з’явився ще один різновид приладів для вимірювання внутрішньоочного тиску – цифровий портативний тонометр-індикатор, що встановлюється на верхню повіку впритул до війчастої кромки. Коштує він значно дешевше стаціонарних тонометрів, не вимагає знеболення ока перед використанням і видає готовий результат вимірювання у вигляді цифр у віконечку індикатора. За допомогою такого приладу офтальмолог може провести вимірювання очного тиску на виїзді, але він не рекомендований для самостійного використання.

Точне вимірювання внутрішньоочного тиску може виконати лише офтальмолог з використанням спеціалізованого обладнання, а приблизно оцінити офтальмотонус в домашніх умовах допоможе найдавніший спосіб, пальпаторний. До появи різноманітних вимірювальних приладів до нього вдавалися професійні офтальмологи, а сьогодні його використовують у побуті, в умовах коли апарата для вимірювання очного тиску немає під рукою.

Закрийте око та м’яко натисніть на повіку подушечками вказівного, середнього та безіменного пальців. Якщо очне яблуко пружне – офтальмотонус у нормі, а якщо тверде як камінь, то ВОТ високий. Занадто м’які очні яблука є ознакою внутрішньоочної гіпотонії.

Хто потрапляє до зони ризику

До групи ризику з високими шансами на гіпертензію очей потрапляють люди:

• вікової категорії 50+(за статистикою, поширеність офтальмогіпертензії у людей старше 40 років в середньому 6% [7], після 50 років цей показник сягає 20%);
• з обтяженою спадковістю;
• що страждають від частого подразнення очей та запалення їх судинної оболонки;
• які працюють за комп’ютером;
• із серцево-судинними захворюваннями та АГ III ступеня;
• кофемани та люди, які зловживають енергетиками з кофеїном;
• діабетики з частими епізодами декомпенсації;
• пацієнти, що тривалий час приймають кортикостероїди (ризик підвищується на 30-40%)[6];
• спортсмени силових видів спорту, які піднімають серйозні ваги;
• професійні музиканти, які грають на духових інструментах;
• особи з метаболічним синдромом [8];
• пацієнти з хворобою Іценко-Кушинга [6];
• пацієнти, що перенесли коронавірусну інфекцію (дослідження [9] останніх років доводять зв’язок між задишкою, зниженням сатурації та підвищенням очного тиску).

Як лікують порушення внутрішньоочного тиску

Як знизити очний тиск, щоб уникнути розвитку глаукоми та сліпоти? Відповісти на це питання може лише офтальмолог після проведення комплексної діагностики. Важливо не лише провести тонометрію, але й з’ясувати від чого піднімається очний тиск. При симптоматичній очній гіпертензії офтальмолог може направити пацієнта на консультацію до терапевта, ендокринолога чи інших спеціалістів.

Лікування підвищеного ВОТ проводиться залежно від його виду та етіології. При есенціальній офтальмогіпертензії проводиться гіпотензивна терапія:

• спочатку призначаються краплі;
• в разі їх недостатньої ефективності місцеві засоби доповнюються системними;
• лікування починається з призначення одного препарату, за потреби здійснюється перехід від мототерапії до комбінованої;
• в разі тривалого, багаторічного лікування може розвинутись толерантність до препаратів. Тому схема комбінованої терапії змінюється кожні 2-3 роки;
• у літніх людей через деякий часом можлива нормалізація очного тиску, оскільки з віком скорочується продукція внутрішньоочної рідини. В таких випадках препарати можна відмінити, але потрібен регулярний контроль ВОТ.

При симптоматичній офтальмогіпертензії на перший план виходить лікування основного захворювання, консервативне або хірургічне. Гіпотензивна терапія призначається за потреби:

• при стероїдній формі насамперед необхідна відміна кортикостероїдних препаратів. Гіпотензивні засоби призначають при значному підвищені очного тиску;
• при реактивній проводиться місцева гіпотензивна терапія до нормалізації показників;
• при токсичній необхідна детоксикація, використання антидотів;
• при увеальній [2], ендокринній, диенцифальній розробляється індивідуальна схема терапії;
• якщо внаслідок тривалого запального процесу, травми, операції виникли механічні перешкоди до відтоку водянистої вологи, функціонування дренажної системи ока відновлюється хірургічним шляхом.

Традиційно комплексна терапія увеїтів та ендокринної офтальмопатії включає призначення кортикостероїдів. Але системний прийом чи місцеве застосування цих препаратів значно підвищує ризик розвитку офтальмогіпертензії. Тому якщо лікування увеїту нестероїдними препаратами є недостатньо ефективним, терапію кортикостероїдами проводять з обов’язковим регулярним контролем ВОТ і відміною препаратів у разі його підвищення [2]. Також розробляються нові схеми лікування ендокринної офтальмопатії – замість стероїдних препаратів призначають імуномодулятори.

Знижений очний тиск також потребує лікування, при гострому зниженні внаслідок травми необхідна невідкладна допомога офтальмохірурга, в решті випадків схема терапії / метод хірургічної корекції підбираються після комплексної діагностики з урахуванням причини очної гіпотонії.

Чи можна знизити очний тиск у домашніх умовах

Відповідь лікаря:

Якщо ви маєте на увазі амбулаторне лікування, відповідь: «Так, але не завжди», – досить часто призначення лікаря можна виконувати в домашніх умовах. Але в деяких випадках показане лазерне чи хірургічне лікування, що проводиться виключно в умовах офтальмологічної клініки. Якщо ж під зниженням в домашніх умовах мається на увазі самолікування медикаментозними препаратами чи народними методами, відповідь категорична: «Ні!». Призначити лікування може лише лікар-офтальмолог після обстеження та встановлення причини високого очного тиску, отже починати необхідно із запису на офтальмологічну консультацію.

Мельник Володимир Олексійович

Єдиний випадок, коли лікування не потрібне – це транзиторне підвищення очного тиску внаслідок перевтоми, стресу. Для нормалізації показників достатньо відпочити, а також дотримуватись заходів профілактики для попередження проявів офтальмогіпертензії в майбутньому.

Що може бути рекомендовано як профілактика очної гіпертензії

Перерахуємо заходи, які допоможуть попередити офтальмогіпертензію або відстрочити її настання:

• дозування часу роботи за комп’ютером, зосередження очей на екранах електронних гаджетів, смартфонів, телевізорів;
• нормалізація добового споживання чистої питної води;
• розумне споживання напоїв, що містять кофеїн;
• збагачення раціону продуктами, багатими на клітковину та каротин, включення до щоденного меню 10 г гіркого шоколаду;
• обмеження вживання кухонної солі;
• відмова від одягу з тугими комірами та щільного затягування краваток/шийних хустинок;
• обов’язковий щорічний скринінг ВГД після 40 років 1 раз на рік.

Прихильникам здорового способу життя зрілого та літнього віку, які регулярно займаються у тренажерному залі, слід відповідально підходити до планування силових навантажень.

Висновок

Внутрішньоочний тиск (ВОТ) підвищується через різноманітні фактори, пов’язані як з хворобами та травмами очей, так і з захворюваннями інших органів і систем. Тому лише фахівець-офтальмолог може порекомендувати, як знизити внутрішньоочний тиск та попередити його підвищення в майбутньому. Щоб нормалізувати офтальмотонус, важливо визначити та усунути саму причину, що викликала підвищення тиску водянистої вологи, а потім відновити її відтік за допомогою медикаментозного, фізіотерапевтичного, лазерного та/або хірургічного лікування. Знижений очний тиск (гіпотонія ока) також потребує лікування (виняток – навмисна гіпотонія, результат проведеної раніше операції). Виявивши симптоми низького або високого очного тиску, не варто зволікати з походом до офтальмологічної клініки. Своєчасна консультація у офтальмолога, нескладна діагностика та вчасно розпочате адекватне лікування допоможуть зупинити прогресування патології, захистити зоровий нерв від атрофії та зберегти зір.

Список джерел

1. Hari Jayaram, Miriam Kolko, David S Friedman, Gus Gazzard. Glaucoma: now and beyond/ Lancet. 2023 Nov 11;402(10414):1788-1801. doi: 10.1016/S0140-6736(23)01289-8. Epub 2023 Sep 21.
2. Natasha Kesav, Alan G Palestine, et al. Current management of uveitis-associated ocular hypertension and glaucoma/Surv Ophthalmol. 2020 Jul-Aug;65(4):397-407. doi: 10.1016/j.survophthal.2019.12.003. Epub 2019 Dec 6.
3. Adnan Dibas, Thomas Yorio. Glucocorticoid therapy and ocular hypertension/Eur J Pharmacol . 2016 Sep 15:787:57-71. doi: 10.1016/j.ejphar.2016.06.018. Epub 2016 Jul 5.
4. Jason Xiao, Mary Qiu. Management of ocular hypertension following intravitreal dexamethasone implant (ozurdex) /Am J Ophthalmol Case Rep. 2025 Feb 7:38:102274. doi: 10.1016/j.ajoc.2025.102274. eCollection 2025 Jun.
5. Reza Razeghinejad, Michael M Linet al. Pathophysiology and management of glaucoma and ocular hypertension related to trauma/Surv Ophthalmol. 2020 Sep-Oct;65(5):530-547. doi: 10.1016/j.survophthal.2020.02.003. Epub 2020 Feb 11.
6. Yichen Ma, Zhengyuan ChenIncreased. Risk of Ocular Hypertension in Patients With Cushing’s Disease/J Glaucoma. 2022 Dec 1;31(12):941-946. doi: 10.1097/IJG.0000000000002113. Epub 2022 Aug 17.
7. Sanket Parajuli, Pooja Shrestha, et al. Prevalence of Ocular Hypertension in Patients Above 40 Years of Age/ Nepal J Ophthalmol. 2022 Jan;14(27):140-143. doi: 10.3126/nepjoph.v14i1.29740.
8. Gavin W Roddy. Metabolic Syndrome Is Associated With Ocular Hypertension and Glaucoma/J Glaucoma . 2020 Sep;29(9):726-731. doi: 10.1097/IJG.0000000000001593.
9. S.A. Kurbanov, A.F. Gabdrakhmanova, et al. Risk probability of ophthalmohypertension development аnd assessment of psychoemotional state of patients with new coronavirus infection/ Medical Bulletin of Bashkortostan. Volume 16, No. 6 (96), 2021